Народилася в с. Рожнiв Косiвського району Iвано-Франкiвської областi. Закiнчила фiлологiчний факультет Чернiвецького державного унiверситету. З 1975 року живе i працює в Севастополi. Завiдуюча дитячим садком.
Україно!
Україно! Неозора, рiдна!
Я люблю твої степи, гаї.
I чи дощ плющить, чи день погiдний —
Я посмiхаюся тобi.
Я iду, де шелест жита... тиша...
Тiльки серце — стук... стук...стук...
А кругом пшеницi колоски налитi,
Подих твiй, о земле, чую тут.
Чую птахiв спiв, i запах м’яти.
Першi роси я зберу в долонь.
Поклянусь тебе одну кохати,
В тебе горе — я разом, не осторонь.
За твою Вiтчизно, красу-щастя
Я вiддам усе, щоб жила ти!
Щоб могли лиш на колiна впасти
Всi твої заклятi вороги
***
Тебе русалонькою звати?
I де змогли тебе знайти
Твої рiдненькi батько й мати? —
Ходили за моря-лiси?
Твої очi — iз моря хвилi,
Iз сонця сплетено косу;
Щоб була людям мила-мила —
Збирали досвiтком росу.
Синові
Я вiддала б тобi всi весни,
Першi квiти i перший снiг,
I для тебе могла б принести
З синi неба зiрки до нiг.
Я б вiтри всi разом зiбрала,
Щоб тобi провiвали шлях,
Щоб летiв у незнанi далi
I нестримним був крил розмах.
Я всi променi сонця взяла би —
Освiтила би майбуття;
Всi моря-океани злила би,
Щоб твiй човен не знав вороття;
Я готова краплини щастя
Влити в повiнь твоєї душi,
Щоб не ти був в життєвiй властi,
А щоб доля — у руках твоїх.
***
Як то є мило у свiтi,
Не налюбуюся тою красою —
Дуб, закохавшись, кремезними вiтами
Бiлу берiзку купає росою
***
Я напевно не зможу жити
Без смерекових чарiв нi дня,
Ними в душу улита
Доброта, що земля дала.
Ними встеленi всi стежини,
Все що буде i що було...
О далекi карпатськi вершини —
Мого серця живе джерело.
***
Я мрiяла тебе зустрiти у юнi днi,
Нести через спеку лiта квiти росянi,
А ти прийшов вже восени —
Нема роси i квiти вiдцвiли...
***
Намалюй ти менi свiтанок,
Щоб нi зiр не було нi ночi,
А свiтили менi безтямно
Лиш однi твої очi.
Напиши ти чарiвне слово,
Що палкiше, нiж нiжний цiлунок,
Щоб хотiлося знову i знову
Серцю грати на струнах.
Море
Хто сказав , що море є тільки ніжне!
Тихе воно... і бурхливе ! Воно — різне!
Нам співають про любов сині хвилі...
Чуєм ми його пісні...милі-милі...
Сонце трохи припече! День гарячий! —
Море дихне холодком — і... сніг...неначе!
А коли душа болить! Серце — тужить! —
З морем ти поговори — легше буде!
Болі воно забере! І тривоги!
Стануть світлими тоді всі дороги!
Море — це товариш твій! Завжди вірний!
Всі секрети берегти завжди вміє!...