Народилася на Вiнничинi. Закiнчила Київський державний Iнститут Культури. За фахом - бiблiотекар-бiблiограф. З 1990 року проживає в Севастополi. Три роки працювала в Управлiннi виховної роботи Вiйськово-Морських Сил України. З 1996 року працює в Українському Культурно-Iнформацiйному Центрi завiдуючою бiблiотекою.

***

Боже Всевишнiй, моя Україно...
Ви завжди воєдино
У моїй душi.
Як Христа розпинали,
Україна стогнала
У тяжкому ярмi.
Вiрних Божому сину
Синiв України
До в'язницi вели,
Щоб i Бога прокляли,
Щоб навколiшки стали,
Вiк рабами були.
Замiсть Правди й Любовi -
Рiки людської кровi
I облуда брехнi.
Беззаконня творили,
Рiдний край розорили
Нечестивцi отi.
Та Христос воскресає,
Волю благословляє,
Слава Божа сiя!
В Бога вiрою сильна
Оживе й Україна,
Люба ненько моя!
Вся надiя - на Бога:
Вiн щасливу дорогу
Допоможе знайти,
Незалежну, єдину
Збереже Україну
Вiд страшної бiди.

Якщо ми - Божi дiти,
Нам Святi Заповiти
Пам'ятать з роду в рiд.
Розправляючи крила,
Набирається сили
Древнiй наш родовiд.
Хай очистяться рiки,
Згине нечисть навiки
У священннiм бою!
Знов усмiшка засяє,
Знов пiснi заспiвають
В нашiм любiм краю.
Слово Боже лунає,
Ми Христа прославляєм
Та Його Благодать.
З нами Бог Триєдиний,
I стоїть за Вкраїну
Вся небесная рать!

Cад шумить

Вузлуватi руки бачу, мов живими,
Що життєву нитку спряли не одну.
Мамо рiдна! Твоїми очима
Дивлюся у свого серця глибину.

Чи не вiдступилась у великiм?..
Проти совiстi своєї не пiшла?..
Вмiла ти лише добро творити,
Чесно й просто на землi жила.

Сiяла i жала, буряки сапала,
Хлiб ясний, мов сонце, залюбки пекла.
Шила ти i пряла, а пора настала -
З гiднiстю у вiчнiсть вiдiйшла.

Замiсть себе залишила дочок,
П'ять синiв зростила: як дуби!
А тобою плеканий садочок
Про життя продовжене шумить...

Дорога

Попереду лежать кiлометри,
Що ведуть мене в рiдне село,
Сiре небо на хмари роздерте,
Снiгом поле i шлях замело.
Що, дорого, мене не впiзнала?
Шлеш назустрiч злим вiтром привiт?
Пригадай, як менi дарувала
Сонце в небi i соняхiв цвiт,
Стиглим колосом зiр милувала,
Пiсню радостi звала в полiт.

Як стомлюсь, ягiдьми пригощала,
Заховавши пiд зеленню вiт.
То легенько з-пiд нiг утiкала,
Наближаючи рiдний порiг.
То, бувало, бездушно чiпляла
Чорноземовi гирi до нiг.
Холод, спеку, дощi, - все приймаю
Як дарунки. I вдячна без меж,
Що мене кожен раз обновляєш,
Що для роздумiв щедро даєш
Вiсiмнадцять кiлометрiв - досить!
Розступiться, вiтри! Я iду,
По знайомiй крокую дорозi,
З рiдним полем розмову веду.

Кличуть нас моря

Нам завжди свiтять рiднi маяки,
У навчаннях морських i походах
Гартуються, мужнiють моряки -
Захисники Вiтчизни i народу.

Приспiв:
Небесний щит над нами,
I кличуть нас моря.
Свiти над кораблями,
Провiдна ясна зоря!

Хоча вiйськовий флот наш молодий,
Запорожцiв ми славу не зроним!
В душi морськiй - обов'язок святий,
Свободу й честь Держави обороним!

Приспiв.
Чекайте нас, коханi, дорогi:
З вами зустрiчi прагнем серцями,
Вклонитись рiднiй матiнцi своїй,
Вiдчути рiдну землю пiд ногами.

Приспiв.

Через моря - за мир i за прогрес
Прапори України несемо,
За дружбу українських ВМС
З флотами Чорноморського басейну.

Приспiв.

 

Матроські ночі

Мрiї молодих - крилатi,
Через вiнця хвиля йде.
Сниться батькiвськая хата
I дiвчина, котра жде.

Приспiв:
Матроськi ночi спогадами повнi,
Бажає серце вiрить i любить.
Матроськi ночi - глибина бездонна,
Далекий берег вогником манить.

В морi вечiр темно-синiй,
Заспокоїлась вода,
Мiсяць зоряну хустину
Знов на плечi накида.
Приспiв.

Смуток-нiч розвiє вiтром,
Зiйде вранiшня зоря.
Грай же, море, сонця свiтлом,
Флотську дружбу прославляй!
Приспiв.

***

А море нас до себе кличе,
Спiва улюбленi пiснi...
Здається, чаєчка кигиче
По-українському менi...

Весняне

Весняно груди пiднiмає
У вiльнiм диханнi земля,
Радiє, плаче i спiває
Душа оновлена моя.
Пухнастi котики вербовi,
Туркоче пара голубiв...
Прийшла, прийшла пора любовi!
Струмок веселий продзвенiв.
Як несподiваний дарунок,
Промiнчик сонця золотий,
Яскравий цвiт, зелене руно,
Небесний купол голубий...
Все нiби вперше, зiр лелiє,
I неповторна кожна мить...
Хто розгадає, хто зумiє
Менi це диво пояснить?!

 

***

Менi весна з'явилася журбою,
Сипнула снiгом замiсть блискавиць...
Безтямно серце плаче за тобою,
Та гордiсть не дозволить впасти ниць.
Хоч твердить розум: одречись любовi.
Даремно все: хороший, та не твiй!
Нi! Вiдчайдушно серце знову
Вже в котрий раз виходить на двобiй!

Фенікс

Нехай тебе не потривожить
Оця закоханiсть моя,
Насамперед лише хороше,
Прекрасне бачу в людях я.
Хай потiм - бiль розчарування,
Полин несправджених надiй...
Все ж закохаюсь без вагання
Та без жалю, на поклик мрiй.
Тодi я знов переживаю
печаль, i радiсть, i любов...
Тодi я - фенiкс, що згорає,
Щоб з попелу зродитись знов!

Чужі сліди

Йдеш, опустивши в землю очi,
В чужi стежини i слiди...
Ти, може, вiдгадати хочеш,
Чиї вони й ведуть куди?
А хто в твої слiди ступає,
Не помiчаєш, далебi,
Нi неба, зеленi розмаю, -
Ти просто замкнений в собi.
... Буває, на душi - темнiше ночi,
Та прийде ранок, пам'ятай!
Коли ж зорять назустрiч очi,
Своїх очей не опускай!

Ще вірші поетеси можна прочитати в бібліотеці ім. Марії Фішер-Слиж на сайті Українське життя в Севастополi.